Отзыв Марии Гейко: «Сойчине крило» театра P.S

Mariya_Geiko

Итак, публикуем статью победительницы нашего конкурса на лучшую статью отзыв Марии Гейко. В качестве приза МАША получила два билета на гастрольный спектакль «В джазе только женщины», о котором написала отзыв

«СОЙЧИНЕ КРИЛО», Театр «P.S.», реж. С. Пасічник

 

 «Дурень, хто на порозі сорокового року життя,

                                                                                                                                                                     не пізнав ціни життя,

не зробився артистом життя!»

І. Франко

Літо промайнуло повторним безвідпустковим відрізком Життя… Вересень. Відкриття Театрального сезону.

Декілька вечорів симфонічного оркестру, і МАША знову у своєму власному варіанті храму – в ТЕАТРІ. Я ЩАСЛИВА, що першою виставою у сезоні 2015/2016 для мене стало «СОЙЧИНЕ КРИЛО» у «P.S».

«Сойчине крило» — нешироко відома повість Івана Франка, сповідь молодої дівчини про трирічні поневіряння, адресована покинутому коханому. Ретроспективний щоденник. Товстенний поштовий лист, що прилетів з-під японських куль…

Виставу бачила вдруге і тооочно не пошкодувала. Вражає така м/яка перекладеність прозовості повісті на сценічну мову! Приголомшує гра акторів! Для мене, без сумніву, саме у цій виставі ПОВНІСТЮ відкрилася багатогранна талановитість Сергія Москаленка! Вчора він був СЬОМОМА чоловіками: різними, з промальованими характерними рисами!… Катерина Бакай («Сойка») обличчям, рухами, укладанням на стіл (таки ж вишукана страва!), сполоханим метанням під панцирною сіткою ліжка – зачаровує, не дозволяю розфіксувати погляд від себе!… Массіно у виконанні Степана Володимировича Пасічника постає перед нами зовсім не так, як гадається героєві («Без зайвої байдужості і без зайвого ентузіазму! Без зайвого завзяття та жорстокості в життєвій боротьбі, але й без недбальства та слямазарності.»), а депресивним одиноким зневіреним чоловіком, затвірником за власним вибором і карою.

Виконана грандіозна режисерно-постановська робота! Дивлячись виставу, мій мозок був кочівником, що мандрує від одного оазису-режисерської знахідки до чергового! Наприклад, показати катастрофічно згубну пристасть до гри у карти одним жестом (розкидавши колоду карт), або знаходження у потязі через ритмічне похитування тіл, або пантомімою змалювати «класичного» руського інженера! Вже не кажучи про окремі деталі сцени, меблів, костюмів акторів!!! Невже ж тільки вчора я ПОБАЧИЛА, яка прірва між чорним та коричневим кольором брюк??!!! Чорний – то стриманість, вибагливість та стиль, а коричневий – то старість, одомашнілість та нудьга!…

Неочікуване використання Брехтового прийому «виходу з ролі» — це смішить публіку, розслабляє та дає змогу чесно відповісти собі на питання- чи подобається мені те, на що дивлюсь вже півгодини? Чи хочу я встати і піти в антракті? Чи розумію я, що розігрують-проживають переді мною? Чи любив я? А люблю?…

Сюжетна лінія торкається теми Любові — першої щирої величезної і складної. Це почуття дореволюційної сільської інтелігенції, які не допускають простоти відносин, тут чоловік вербально (і тільки-то!) розвиває оригінальні теорії – «не говорив, а благовістив, не кланявся, а сни сходив», а жінка «нищечком постановила собі стягти тебе з п’єдесталу — іронією, кпинами, сміхом, жартами.», … «пустила в діло інші способи — сердечність, щирість і, нарешті, остатній, найсильніший — свою любов». Чрезмірно любити один одного, щоб не допустити народження дітей та банального старіння поруч! Ні! Любити так, щоб зневажати за нерішучість, насміхатися з наївності, призначити апостолом та задатися ціллю довести нікчемність, покарати самотністю і накликати на себе прокляття поневірянь сойчиним крекотом…. І все ж роками і кілометрами, з болем та пригодами вона «своїми ящірчачими очима слідила кождий рух моєї душі»... Теперь, з плином літ, здається, що ТАКЕ КОХАННЯ залишилось у Франкових текстах, або ж просто У МИНУЛОМУ…...

Дуже ЦІКАВИЙ фінал спектаклю! В кого поцілює Герой??? У себе? У Неї? У примару? У минуле? Чи може це просто куранти відбивають кінець року? І як на це питання текстом відповідає Франко?..

Дякую-дякую-ДЯКУЮ – панові Степану (геній!…), пані Світлані (мене, доречі, не залишає думка, що «ПС» шифрується саме «ПаніСвітлана»!))), Оленочці (яка дуже-дуже гарно наразі виглядає!), Сергієві, Катерині і всім, хто є ТЕАТРОМ «ПОСТ СКРИПТУМ»! Ви з кожним сезоном стаєте ще КРАЩИМИ, навіть у тих самих п’єсах! Точно не лестощі. Люблю Вас, Люблю відчувати себе залученою до чогось СПРАВЖНЬОГО, ЯКІСНОГО ТА СИЛЬНОГО!

Спасибо Марии за участие в конкурсе!!

— bez-grima.kharkov.ua

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *


:-? :roll: :-P :cry: 8-O :twisted: :mrgreen: :oops: :-x :lol: :wink: :?: :arrow: :( 8) :!: :-| :idea: more »